Моє серденько знову й знову краєш,
Була в руках і вислизла, втікаєш.
Перетворила в рану мою душу,
Сама зникаєш, а мене ти не відпустиш.
Собі я місця часто не знаходжу,
Хотів забути та ніяк не можу.
У снах щоночі птахом прилітаєш,
Чому, скажи, ти іншого кохаєш.
Чи може ні, а тільки робиш вигляд,
Щоби мене, в черговий раз, позлити.
Щоб в моїх жилах закипала кров,
Згорало серце знов і знов, і знов.
Зима пройде і забуяє цвітом рясно,
Душа радітиме, та де вона... Погасла.
Давно вже за тобою полетіла,
Залишила самотнє, грішне тіло.
Та сподіваюсь час пройде, загоїть рани,
Не знаю чи щасливою ти станеш.
Чи пам'ятатимеш щасливі миті наші,
Чи може позабудеш все назавжди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771522
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2018
автор: М.С.