А за вікном в нас заметіль
Реве, хурделить.
І білим снігом звідусіль
Під ноги стелить.
Ще й кучугури намела
Пухкі й високі.
Широку річку край села,
Таку глибоку,
Скувала кригою до дна -
Не видно, навіть.
Стоїть верба сумна одна -
Весною марить.
Сердитий вітер дме, гуляє
Та й гне небогу,
Морозом тисне і проймає
Вербу розлогу.
Та не страшить її зима,
Хай не проймає,
Бо все одно прийде весна –
Вона чекає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771465
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2018
автор: Ольга Калина