Півзими минуло без зими,
Лиш наразі щупальця воскресли,
І нагально скрижаніла мить
Викресала пристрасті по веснах.
Ми ж на санях бачили її,
У дзвінкім, веселім сніголеті:
Спалах щік, скришталені гаї,
Інеєм оздоблені багети.
А вона приспала нюх і зір –
Аж від щастя трави зеленіли,
Пригойдала шальки терезів
Тихо і зачаєно-несміло.
Й раптом – покоцюбила у прах
І зело, й пташині хороводи,
Й видала науку «на гора» -
Все готове в матінки природи…
За уроки дякуєм тобі –
Нам дрімати зовсім не годиться.
А оцей малесенький розбій,
Як і личить – вибачимо жінці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771428
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.01.2018
автор: stawitscky