На вівцефермі виступав баран,
Зібравши біля себе сто овечок.
І, як досвідчений економіст-титан,
Про економіку затіяв суперечку.
-Глобалізація – це, сестри, шлях вперед,
Це – суть національних економік,
Систем культурних, соціальних бренд
Й суспільна праця, праця до утоми.
І ще є факт: а це – урбанізація,
Історії процес – роль міста у житті
І ми до міст поїдем в еміграцію,
Не будемо топтатись у смітті.
-«Говорить гарно! – проблеяла вівця,
- Диви, який розумний наш баран!
Як академік виступа, без папірця,
І голосно, неначе Левітан».
«-Оце наш лідер – вівці скандували,
-Наш вчений, академік . Наш кумир!.....»
Та всі промови швидко обірвали
Твариновоза гуркіт, що прибув у двір.
Зірвалась метушня у всій громаді,
І здогадавшись про наміри ворожі,
Тихесенько при паніці у стаді
Утік баран крізь дірку в огорожі.
Баран, напевне, мав тут повну рацію
Й слова всі поєдналися зі змістом
Закрили ферму на селі і в еміграцію
Овечок на забій всіх повезли у місто.
Мораль проста – овечки перші гинуть,
А барани завжди – обдурять і покинуть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771364
Рубрика: Сатира
дата надходження 14.01.2018
автор: Віталій Поплавський