Артему Веделю, українському небесному композитору,
присвячую
1
Ми душі небесні є –
ми душі небесні!
Ми ведені –
ведені!
Чим ближче до
Бога –
тим ближче
до Веделя!
до Веделя…
Вітаймо, небесні,
вітаймо
небесних,
що дужо воскресли –
й ми дужо воскреснем!!
Ми ведені –
ведені…
І ближче до Бога –
і ближче
до Веделя, до –
Веделя!
Його душа гляне –
спаде
світу глянець.
І гляне – і Небом –
ми глянем:
не впав переможець,
бо йшов
за Христом
у Божому веденні!
у серці в нас Бог –
у серці і Ведель – є!
2
цей Край,
цей
Богом обраний народ
ти взнай,
якщо є
сухість – й недород!
тут стільки неба
стільки неба!
тільки небо –
обробити треба
так що народні псальми
канти
Давидові й мої псалми –
пролити
з неба
й годувати –
змогли
ми
дійки з небес
нам прилітали
й нас
нагодували
і Бог любив
любов – в душах
криштальних!
3
і під склепінням неба
Неба
мені б
оспівувать
Творця!
піти по землях України
многим
ішла
утіха ця…
Неусипущая в молитвах
Божа Матір
в тім непорушно
океан би
змогла
вляти…
сину Отця!
та не як люто
ще Дніпру
стогнати
а от – як Небо
й Чиста,
Божа Мати…
хотів я знати
чи хотів би
знати
де шлях
чим серце
пронизати…
4
бо я бентежу беззаконників
й їх діток
як перст –
що персть
співа в храмі співаючи!
я Божий свідок
Господь й мені
не дасть хреста –
з-над сили
а в Божій Силі
то й мене
ломили
але хребта –
ні,
не зломили
З високим небом України
сила
єдина
є – Небесна
Україна!
Небо!
Небо!
казав
я:
обробить
ще треба!..
І Небо! –
Небо!..
5
О Всепремудрість, Боже!
Боже!
малих ягнят
малих ягнят
Ти зможеш
і преображувать
бо їхня
слава
не звідана
нікому
й їм самим
тож ми неславні
тож не сумний
любов
воскресне
то Ти
і унебесниш
душу мою
бо Ти найбільше любиш –
унебеснить!
стріли
і видимих
й невидимих
не увійдуть
до кола –
любов, любов
в мені й навколо!
о Боже!
дім Твій
забрав мене живого:
не тимчасовість –
навкруги і дух Твій
й мова
молитвеник, співець –
це Божий дух
й чудовець!
Душа – з яким
надбанням?
де час?
де біг? і все останнє?
Це біг –
цей світ відстане!
Світ на розстаннях
й «Христос воскрес!»
і «Многоліття»
й «Покаяння…»
і «Великодні ірмоси»,
«Від сходу сонця» –
є Вічність
хор співає
щоб розвіять
земний сон цей!!
Але наблизьмось,
ще
це
лиш –
«…любовю щедрою
до ближніх…»!
І шедеври – Христового! –
значення –
більші від
світового…
13.01.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771301
Рубрика: Поема
дата надходження 14.01.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович