Я не знаю що сказати...
Я пливу крізь морок ночі...
І душі не показати -
Правда все не те белькоче.
Я втрачаю час і відстань,
Я вражаюсь вкотре долі:
Від дверей знайшовся ключ
Від довіри є паролі.
Я хвилююсь... неважливо
відпускати пташку в небо,
Але зовсім неможлива
втрата тих, кому ще треба:
твої очі, думи, сила,
спокій твій і хвилювання,
усмішка дотепна й мила,
неймовірність геніальна.
Я втрачаю час і простір,
І страшну, буденну сірість...
Я стомилась жити просто –
Дозволяю неможливість!
Мріяти. Пливти крізь морок,
Вперше в долі - не тонути,
І нехай вже скоро... сорок...
Та любові... не забути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771221
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.01.2018
автор: Яна Бім