Я не молилась... Господи, прости.
Душа тремтить, мов полум'я над свічкою.
І відкриваються в мені нові світи,
Бо він бреде незнаною для себе річкою.
Я не дурю його... лиш правди не кажу,
До тої правди дуже важко звикнути...
Хай бачить в мені іншу, а він бачить ту,
Яку іще настирливо в бій можна кликати.
Він, Боженько, ще хоче врятувать мене,
від мого ж розпачу, такого рідного...
Поразку вперто негоден визнавати...
А я... боюсь його розчарування підлого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771217
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2018
автор: Яна Бім