Повісив ліхтарями вечір зорі,
Довкружки було видно, як удень.
Злунали вдаль щедрівочки бадьорі,
Вас посіваю… вирвалось з легень.
Як горобці стежки ми торували,
Під саму стріху випали сніги.
Як горобці селом ми щедрували,
Світ розцвітав зимою навкруги.
«Козу вела» попереду Меланка,
Хурделицею… Місяць, Воїн, Змій.
Ох ті курчата, бігали ж до ранку,
Як на Волині кажуть… до Велій.
На хату парубки тягли ворота,
Все вище, скільки вистачить потуг.
Була нелегка в парубків робота,
На перехресті вже горів Дідух.
Малеча в крайній хаті засівали,
Дівчата вже втомились ворожить.
Дядьки старі із півнями вставали,
Щоб з парубками справи розрішить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2018
автор: Миколай Волиняк