Ти сприймаєш світ крізь серця очі,
Бачиш його велич і красу,
Й місячну доріжку в нетрях ночі,
Й кришталеву вранішню росу…
Ти знаходиш в сірих буднях свято,
Серед відчаю – промінчики надії.
А душа твоя – безмежна і крилата,
В ній – і віра, і любов, і мрія.
Хата смачно пахне пирогами,
В квітах запишалося подвір’я…
Рідний серцю дім, де тато й мама…
Й нащо ті хороми Межигір’я!
Ти пробач за зустрічі поспішні,
За слова банальні в суєті…
Ми невдячні часом, значить – грішні,
Бо не бачим головного у житті.
Не завжди цінуємо увагу –
Завихрилася життя швидка гонитва…
Але знаємо, що нам дає наснагу
Твоя щира помічна молитва.
Ми також у Господа попросим,
Щоб твоя життєва стежка не кінчалась,
Щоб ще довго ти стрічала роси,
Нам і світу щиро посміхалась!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771198
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2018
автор: ЮНата