Сумують верби над водою.
Сивіють… Сонечка нема.
Вже скоро стрінуться з бідою,
Як запряже вітри зима,
Як буде рвати і ламати,
У панцир віти закує,
І важко буде їм тримати
Тендітне гіллячко своє.
Та не впадуть у безнадію,
Не заморозять холоди –
Закон життя є – він ще діє:
Загляне сонечко сюди,
Розтопить лід, розбудить соки,
І верби знову оживуть,
Й мов три сестриці, всі високі,
Цей берег ще постережуть.
06.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771197
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.01.2018
автор: Ганна Верес