Щасливий шлюб

Якось  Петрик  п’ятирічний  
Каже  мамочці  своїй:
«Мамо,  хочу  я  женитись
На  красуні  молодій!
Щоб  вона  була  вродлива,
І  розумна  й  молода,
Чи  актрисою,чи  співачкою
Чи  моделлю  щоб  була.
Щоб  із  нею  в  люди  вийти  
І  не  соромно  було,
Щоб  усім  чоловікам  
зразу  мову  відняло.»
Мама  дзвінко  засміялась
На  ті  синові  слова:
«Рано  ще  тобі,маленький,
Йди  вже  спати,  бо  пора!»
Не  зглянувся  же  Петро
Як  вже  20  літ  пройшло
Наш  Петро  вже  чоловік,
І  дружину  ма,  як  слід.
Бо  знайшов  таку  ,як  мріяв
Цих  багато  довгих  літ,
І  вже  радий  був,  щасливий,
Що  життя  іде  ,як  слід!
Чарівна,розумна,мила
І,як  маківка,  красива
Лиш  не  вгледів  наш  Петро,
Що  була  ще  й  вередлива.
Рано  вранці  по  весіллю  
Встав  Петро  в  приливі  сил,
Каже  жінці:  «Прокидайся!
Бо  голодний  я  ,як  віл!»
Жінка  смачно  позіхає
І  до  нього  промовляє:
«Йди  готуй  собі  саменький!  
Я  ж  не  кухар  мій  маленький…
Ще  зламаю  манікюр
Об  каструлю  чи  фритюр.
А  ,як  в  око  мені  брискне  
жир  розпечений  отой,
то  ,що  стане  з  макіяжем,
на  лиці  буде  отстой!»
Слухав  Петя  тую  мову,
А  потому  тихо  встав,
І  з  тих  пір  він  готувати  
Для  сім’ї  своєї  став.
Жінка,дивлячись  в  журнали,
Настанови  вже  дає:
«Там  протри!Помий  підлогу!
І  пальто  пери  моє!
Ну  а  сукню  прасувати
Ти  забув  чи  маю  я  ?
Мені  ж  завтра  до  театру,
Ох  ти  ж  бідонько  моя!»
Петя  все  спокійно  слухав
Та  перечити  не  став,
Бо  бажання  посваритись
Він  із  жінкою  не  мав.
Так  й  живуть  собі  удвох:
Петя  варить,прибирає
А  дружина  все  співає!  
По  салонах,бутіках
Марно  гроші  витрачає.
Якось  Петя  із  дружиной
На  вечірку  вдвох  пішли  –
Усі  погляди  гостей
Лиш  на  них  тоді  були.
Заздрять  Петі,що  таку  
Зміг  знайти  собі  красу.
Петя  лиш  на  те  зітхає  ,
Що  сказати  він  не  знає.
Ось  до  Петі  чоловік
Підійшов  за  руку  смик!
Каже:  «Ох  у  вас  і  жінка
Мила  ,гарна  і  тендітна,
Голос  лагідний,дзвінкий.
Так  би  й  оженивсь  на  ній.»
Петя  каже:  «Забирайте!
Лиш  назад  не  віддавайте!
Плачу  тисячу  чи  дві,
Нате  десять  лиш  беріть:
І  розумна  ,і  красива
А  готує  просто  диво!
Миє,шиє  ,прибирає,
І  прасує  й  витирає,
Чоловіку  догоджає  !
Забирайте  поки  є,
Бо  хтось  інший  забере!
Зрозумів  тоді  Петро,
Що  ця  жінка  не  його
Йому  треба  та  дружина,
Яка  в  серці  теж  красива.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771196
Рубрика: Гумореска
дата надходження 13.01.2018
автор: Олексій Левкович