Бердичів наш із тих часів,
З прадавніх пращурів Тишків,
Яким ще київскі князі,
Подарували землі ці.
Це місто з’явилось давно
І точно не знає ніхто
Як виникла назва - Бердичів:
Від тюрських племен бЕрдичів,
Поселень слов’ян-берендеїв -
Та відоме ж як місто євреїв.
Чи назва від бердиш-сокири,
Що з жезлом від Бога торгівлі,
Є на бердичівськім гербі.
Питання ставимо собі:
То звідки назва ця – Бердичів
І хто її де запозичив?
Ремісники тут проживали.
Що виробляли – продавали,
Залізні руди добували
І їх у бардах зберігали.
Слово «Бердичів» схоже дуже
На слово «Барда» - правда ж, друже?
То звідки назву ми цю маєм,
Що нею місто називаєм?!
Тече тут річка Гнилоп'ять.
Ну а над нею височить
Фортеця Босих Кармелітів.
Нема, напевно, ніде в світі,
Святині більшої ніж тут.
Паломники сюди ідуть,
Щоб поклонитись Матір Божій
Бердичівській, її Вельможі..
Від Лисої Гори до Гришківець
Бердичів – колоритний острівець.
Живуть тут люди працьовиті.
Ще змалечку любов привита
До рідної славетної землі
Й здобутки міста чималі.
Ми впевнені,що наш Бердичів
Не раз себе ще возвеличить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2018
автор: Ольга Калина