Слухаю сонця схід.
Слухаю. Серце терпне.
Слухаю білий світ.
Як вичерпується невичерпне...
Слухаю, як живеш,
слухаю, як вмираю.
Слуху немає меж.
А кожен із нас - має.
Знаю, вони є...
У завіконнім світі.
Може тобі туди?
Туди, де мені не жити.
Хтось іще й досі там
бавиться в ігри дивні,
в те, що у мене спам.
Можливості лиш не рівні.
Слухаю цей світ.
Кажуть, у ньому люди.
Кажуть комусь "привіт".
А далі... Що далі буде?
Слухаю день, ніч...
Кожен свою правду
іншим несе настріч.
Я ще даю собі раду...
Вже і не бачу, і вдих
робиться не щоразу
Маю крізь сльози сміх
і не тримаю образи.
Слухаю ще і ще...
Пастка аудіала.
Хось когось не знайшов.
Просто адреси - замало.
12.01.18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771056
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.01.2018
автор: Di Agonal