Жив і я у мріях.

 Жив    і    я    у    мріях.

Жив    і    я    у    мріях,
Як    і    той    лелека.
Що    біля    ставочка,
Живе    недалеко.
З    трави    й    очерету,
Звив    собі    гніздечко.
Та    й    пару    шукає,
Уже    недалечко.

Я    також,    не    в    парі,
По    світу    тинявся.
Молодий.    Здоровий,
Додому    добрався.
Мені    каже    мати,
Чогось    ще    питає:
Чому    це    у    мене,
Дружини    немає?

Вже    маєш    за    тридцять,
Пора    оженитись.
Та    дім    збудувати,
В    ньому    поселитись.
А    то,    як    безпутний,
Все,    тільки    у    мріях.
А    може    дівчина,
Якась    при    надії.

Мамо,    моя    мамо,
Ти    права,    та    й    годі.
Приведу    невістку,
Тобі    при    нагоді.
У    сусідки    Клави,
Підросла    Наташка.
Світиться    красою,
Як    в    полі    ромашка.

Запитай    у    Клави,
Чи    можу    зустрітись.
Я    з    її    дочкою,
Та    й    порозумітись.
Бо    ота    Наташка,
Запала    у    серце.
А    в    ньому    любові,
Повнеє    відерце.

Каже    мені    мати:
То    не    гоже    сину.
Сам,    коли    вже    любиш,
Запитай    дівчину.
Бо    кохання    в    світі,
Святе    й    найчистіше.
Тому    не    барися,
А    давай    скоріше.

Поки    я    вагався,
Що    мені    робити.
І    як    їй    про    любов,    
Свою    говорити.
Смілива    Наташка,
Взяла    і    призналась.
З    першого    погляду,
Вона    закохалась.

Ось    так,    добрі    люди,
У    житті    буває.
Тільки    той    знаходить,
Коли    сам    шукає.
Навіть    наш    лелека,
З    милою,    в    гніздечку.
Стереже    він    з    нею,
Вже    свої    яєчка.

Ми    живемо    в    мріях…

     05:15.18.07.2017.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771050
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 13.01.2018
автор: Михайло Онищенко