Вона була… Ота любов блукала світом,
Вона для мене стала чимось світлим -
Жовтавим соняшником, кришталевою росою,
Джерельною дзеркальною водою.
Вранішнім сонцем, синім спокоєм у небі,
Блискучим сяйвом золота хлібів.
І ця любов ввібрала в себе
Усю безмежність щедрості дарів.
Вона ввібрала літо, спів пташини,
Солодкий запах хмелю на лугах.
М’якість трави і терпкий запах сіна
І навіть колискову, зорів дах.
Вона ввібрала осінь, вітру мрію,
Що виткав ковдру листяну собі з мереж.
І теплий легкий вільний дотик диму,
Що знать не хоче відстані і меж.
Сітку дощу холодного, що з того,
Молитвою наближуюсь до Бога.
І, дякуючи за любов святу землі,
Я подзвоню, й віддам її тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2018
автор: Nelly