ВУДІ ПОЛ ҐРЕЙ
ПОДОРОЖ ДО ВСЕСВІТУ
КАЗОЧКА
ЧАСТИНА П’ЯТА. ПОДОРОЖ ДО СОНЦЯ
Відверто кажучи, після запаморочливого спуску у кратер Місяця, я так втомився, що піднявшись на поверхню, ледве
Заставив себе прийняти душ, і, пішов спати.
-«Дідусю, рідненький! Пробуджуйся! Годі спати! Пора поснідати тим, що я сьогодні приготувала!» - і маленька почала шарпати за руку, допоки я не встав з ліжка. Бадьоро побіг у душ, освіжився, переодягнувся, і, ось я уже за столом, а… їсти катма(авт.прим. – немає)
-«Настусю! Ти що вирішила мене голодом заморити, чи що?» роздратовано запитую, так як у мене після нічного сну пробудився «вовчий» апетит.
-«А це що? Невже не помітив? Це тюбики для астронавтів. Невже не згадуєш?» - запитує маленька посміхаючись.
-«Звичайно, кохана онученько, я пам’ятаю про них. Я ж сам їх поклав на поличку, просто так, на усякий випадок. Я просто не думав, що нам прийдеться їх вживати. Ти ж прекрасно знаєш, що наші холодильники вщерть заповнені різноманітною провізією, якої, на мій погляд, вистачить на цілий рік.» - пробую переконати свою красуню, бо ж так не хочеться їсти їжу з якихось там тюбиків.
-«Дідусю, якщо ми вже астронавти, нехай і у казочці, нам слід, хоч інколи поводити себе, як справжні космічні мореплавці. Ну, що, згідний?» запитує строго, а кутиками губ усе ж усміхається.
-«Звичайно, згідний. Ти ж у мене дуже послушна онука. Тому, і, я інколи повинен прислухатися до твоїх пропозицій, а, особливо ж коли вони такі слушні, як саме зараз.
-«А до речі. Чи знаєш ти, моя люба, чому космонавти їдять і п’ють із тюбиків?» запитую.
-«Звичайно, дідусю. В умовах невагомості – це єдиний спосіб харчуватися. Ти ж пам’ятаєш чудово, що трапилося з водою, яку ми пролили у сусідній залі. Нам пощастило, що ми з тобою у казці, інакше прийшлося б дуже важко. Ну, гаразд. Пора приступати до сніданку» - і першою пробує їсти із тюбика. Не довго думаючи – беру з неї приклад. До речі, не так вже й погано. Просто дуже незвично.
Під кінець трапези я відчув, що повністю наситив свій шлунок необхідними калоріями. Але усе ж чогось бракувало. Ми ж привикли істи не тільки відчуваючи на смак, ту чи іншу, страву. Для нас важливу роль відіграє її візуальна картинка.
-"Ти знаєш, дідусю. А мені навіть сподобалось. Та ще й не треба мити посуду та прибирати зі столу"- весело продовжує.
-А" ти щось дуже сумний дідусю. У мене для тебе сюрприз. Я тобі про усяк випадок розігріла твій улюблений борщик, котлетки з картопелькою, салат з капусти, і, звичайно пару скибок батону, як ти любиш." - і тут же поклала переді мною на підносі мої улюблені страви.
-"Ох, ти ж моя, хороша. Ходи до мене, щоб я поцілував тебе у щічку. Дякую, рідненька. Я, очевидно, уже старий для цих дивних тюбиків. Я й уявити собі не можу, як космонавти витримують так довго без традиційної їжі." - цілую у щічку Настю, і, хутчіш приступаю до сніданку. Оце справжня смакота. Ніякі калорії ніколи не зможуть замінити звичайне їжу. Настрій одразу ж піднявся.
-"Дідусю! Чи ти не передумав щодо подорожі до Сонця?" - запитує.
-"Усе йде по плану. Через 15 хвилин відправляємось.
-"Увага! Прошу підготуватися до подорожі до Сонця. Наша поїздка триватиме 24 години. Але на цей раз ви можете вільно пересувсатися по салону корабля. Спеціальні стабілізатори підтримуватимуть стійкість корабля навіть за умов високої турболентності. Також приготуйтесь до метеоритних дощів, які час від часу зустрічатимуться на нашому шляхі. Вони не більш небезпечні для корабля ніж звичайнісінький дощ, або град. Обшивка нашого Вселенохода розрахована на будь- які форсмажорні ситуації. А ось зоряний дощ, сподіваюсь, принесе вам справжню насолоду. Щасливої подорожі!" - завершила моя помічниця на Землі.
Я звернув увагу, що Настусенька приготівала свій казковий мольберт, палітру й барвисті фарби, пензлики, і, усе інше для роботи справжньго художника. Я не став їй заважати. Я ж вирішив ще раз пройтися по плану подорожі. Справа у тому, що температура на сонці досягає неймовірних показників. Більше того. До цих пір будь-які спроби підійти до гарячої планети космічних супутників завершувалися катастрофами, а про можливість пілотованих польотів навіть ніколи, і, не йшлося. Надто небезпечно. Нам пощастило тому, що ми у казці, і, віповідно можемо собі позволити те, про що інші навіть й подумати не насмілюються. Та усе ж слід бути готовим до будь-яких несподіванок. Час пролетыв так швидко, що я й не помітив. Настуся була зайнята малюванням, а я, як не дивно, над свохми кресленнями. Перевірив усі розрахунки по декілька разів. Усе сходиться. Нема причини хвилюватися, та усе ж...
-"Не хвилюйся, дідусю! Усе буде гаразд! Я тобі цілком довіряю, як і нашому чудовому кораблю."- заспокоює мене маленька.
-"Так звичайно. Усе буде гаразд!" - впевнено відповідаю. Перед посадкою на сонце у нас буде невеличка зупинка. Обшивка корабля трансформується і вкриється жарозахисними плитами, які надійно захистять його від надмірних температур. На жаль ці плити не прозорі, тому дальше ми будем рухатися покладаючись тільки на прилади.
-"Увага! Ми наближаємось до планети Сонце. Перед посадкою відбудеться трансформація нашої чудової, казкової машини, з метою забезпечення безпеки, як членів екіпажу, так і самої машини. На цей раз вас очікують особливі скафандри. Не хвилюйтесь. На Землі вони пройшли численні тести. Усе буде гаразд! Щасливого повернення." - завершила помічниця.
Нам пощастило, що ми не бачимо постійні спалахи й викиди у всесвіт розплавленої плазми. Відчуття були б не з найкращих. Нарешті усе готово. Наш корабель повільно приземляється на сонце. Одягнені у золотисті скафандри ми підходими до вхідних дверей.
-"Ну, Настусю! З Богом!" - і з цими словами виходимо з корабля. Неймовірна картина. Таке враження, що вся планета не просто горить, а плавиться, тече розплавленою рікою.
-"Ще не пізно! Ми можем повернутись!"- подумки висловлююсь.
--"Не смій дідусю зупинятьсь напів дорозі! Усе у нас буде гаразд! Нам не обов'язково стрибати у розплавлену лаву. Ми ж на Землі річки обходтм. Так і тут."- продовжує.
-"Молодець, Настусю! Виявляється ти ще й смілива у мене. Вперед! Усе й справді буде гаразд." -впевнено продовжую.
-II-
Продовження буде…
19:00 – 20:45 12.01.2018 Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2018
автор: Woody Paul Grey