Не танцюю я давно, Вечори спливали й дні,
згадую коханого... ми не розлучалися...
Як сиділи ми в кіно І співали ми пісні,
вечора цікавого... любили й кохалися...
Не співаю я давно,
вже нема коханого...
Відійшло все відпливло,
і нема цікавого...
Чи сиджу я,чи ходжу, Довгий щлях ми з ним пройшли,-
все про нього думаю... в мирі і у злагоді,
Я одна давно живу, діти в радості жили,
і за ним сумую я... нас усе цікавило...
Одружили дітей ми,
у часи лукавії,*
знову в злагоді жили,
внуків доглядали ми...
Вже давно одна живу, Хоч сумую,не кричу
немає коханого... і його я згадую...
Пам"ятаю все й пишу "Не забудь!"- йому шепчу,
вірші про коханого... й в сни його загадую...
І бува радію я,-
з дітками і внуками.
Доки житиму ще я,
все ж його кохатиму!..
* Діти одружувалися у буремні 90-і роки...
і внуки теж тоді появилися...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2018
автор: геометрія