Паломників вечір в пустелі збирає
Гора Мойсея- велична, свята.
Ближче до Бога душа сягає
Піднятись доверху спільна мета.
Вітер нестерпно усіх шмагає,
По всьому тілу б ‘є за гріхи
І наче грудня уже немає
Каміння пустелі, в руках світлячки.
Один за одним ідем на гору
Немає націй ( хто я, хто ти )
Зірки здалося б взяли в долоню,
Так близько небо, інші світи.
Східці доверху. Лишилося мало.
Сімсот п’ятдесят найтяжчих їх,
Гупає серце, та страху немає
Полегшала груда гріхів своїх.
Чекаємо сонця. Молитва єднає.
Смуток і біль вітер в гори несе,
Величність хвилин на вершині Синая
Тільки Бог у душі понад усе.
Хмари сонце закрили і не пускають
Наче люди ,заплутані в злі і пітьмі
Та тривоги тихенько-тихенько минають,
Відчуваєм себе тут малими дітьми.
Ось вона…Мить і вічність злилися.
Блаженство промінням торкнулось плечей
Наче досі й не жив і твій шлях не стелився
Лише Ти і Душа…І немає людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770953
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 12.01.2018
автор: Олеся Лісова