Вона його чекає… із війни,
Того, кого кохає.. Без вини
Тікають дні і ночі… Рани й біль…
Сумують карі очі. І собі
Не можуть пояснити до кінця,
Як біль той зупинити. Ждать вінця?
А чи вручити долі – хай веде
У даль, у невідому… Чи ж знайде
Вона жіноче щастя те, своє
І вип’є, мов причастя. І снує
Думок її неспинна суєта:
Хіба ж вона в тім винна, що він там?
Він теж її чекає день при дні,
Ніщо вже не лякає… Геть змарнів,
Адже давно на сході – у війні –
Чекає теж нагоди, бо ж земні
Для нього всі тривоги не чужі…
Вона ж йому живому шле… вірші.
А ті багато значать у борні,
Не зможе й він пробачить цій війні
Ні ран, ані розлуки на роки…
«Калаш» стискають руки ще поки…
12.01. 2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2018
автор: Ганна Верес