Мов желе кольорове застигла солодка мить:
під ялинкою в серпантині дрімає кіт,
програвач рарітетний Сінатру хрипить-рипить,
ллє електро-гірлянда веселку з-над хвойних віт.
Так от щастя захоплює ліжко, кімнату, дім!
Що бажає душа в ніжній близькості від душі?
У коханні прожити до сивих сивин із ним...
Про сугроби писати закличні такі вірші.
Мандаринові шкірки, обгортки і мішура -
новорічними іскрами ніч перейшла поріг.
Мов завиванець, в ковдрі втомлена спить дітвора.
Отака-то зима: витинанки і штучний сніг.
Отакі чудеса, їх душі не багато і треба:
щоб потопу не бУло, щоб не терпнув від віскі язик,
щоб малі не хворіли, щоб сніжинки посипались з неба,
щоб цей спокій желейний під ранок нікуди не зник!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770935
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.01.2018
автор: Елена Черкашина