На жаль, наш світ такий несправедливий
Найкращий скарб в нас зовнішня краса
І поведінка часто в нас жахлива,
Не помічаєм, що в людини є душа.
Якщо ти гарний ти на п"єдесталі
І "друзі" завжди біля тебе є
Чи довго буде зовнішність як у журналі?
Бо старість все ж колись до нас прийде.
Ця зовнішність, на жаль, лише омана
Хоча обличчя Ангела дано,
Та замість серця може бути камінь
Й душі може не бути все одно
Хоча на людях ти поводишся як зірка
Та всередині одна лиш пустота,
А потім через все це іншим людям гірко
Така от цього світу марнота.
І через ці не видимі нам вади
Так часто ми біля не тих людей
Ніхто із них не дасть тобі поради,
Не зрозуміє твоїх мрій, ідей
І завдяки цій зовнішній омані
Нерідко ми втрачаємо свій дар,
А потім в серці в когось лише рани
В суспільстві має бути один Цар
Ми, люди, усі рівні перед Богом,
Він рівні нам можливості дає,
Та в кожного із нас своя дорога
Хто знає, який шлях він обере?
Ти вибираєш все таки оману?
Тебе захоплює лиш зовнішня краса?
Дай Бог, щоб не зазнав ти, друже. рани
Бо у людини також є душа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770805
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.01.2018
автор: Кароліна Дар