Убралась в одіж січня й сонць,
Премудра - майже як Гедройць.
Вона ішла в безлисті зим,
Бо сніг -то спадкоємність рим
І я - приблуда-пілігрим,
Бреду за нею псом сліпим,
Так ніби вірю, що вона -
Богиня із морського дна.
Душа - лошиця ворона
Манить мене за нею вдаль
І розтриножилась печаль.
Болюче жало ста отрут,
Неначе велетенський спрут,
Уп*ялось щупальцями в серце.
І барабанами ритм-секцій
Про себе лютий возвістив.
І вовком я від щастя вив,
Хоча відмовити не смів,
Бо ж оминути не зумів
Облуди та любові чашу.
Зима знаменами "кримнашів"
Лягає тихо на мій край,
Немов монгольський Субудай.
Шепоче тихо : "Засинай!
Прощай усе і всім прощай. "
* Є́жи Ге́дройць князь гербу Гіпокентавр (пол. Jerzy Giedroyc; 27 липня 1906, Мінськ — 14 вересня 2000, Мезон-Лаффітт) — польський публіцист і громадський діяч, засновник і головний редактор культового часопису Kultura (Париж).
Активний прихильник польсько-української співпраці, супротивник взаємних територіальних та інших претензій.
** Субудай - найближчий соратник Чінгізхана, вчитель і наставник хана Батия, головнокомандувач монгольського війська під час походу на Русь у 1236-42 роках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2018
автор: Той,що воює з вітряками