Ну ось, я і вдома.

       Ну    ось,    я    і    вдома.

Ну  ось,    я    і    вдома,
Тож,    здрастуйте    мамо!
Здрастуйте,    рідна    моя!
І    для    мене    тут    кожна,
Та    стежина    знайома,
І    наймиліше  –  сім’я.

Якось    сталося    так,
Блукав    я    по    світу,
Кращої    долі    шукав.
Тоді    признаюся    вам,
Що    гарнішого    цвіту,
Ніж    наш,    я    не    зустрічав.

У    нас    і    повітря,
Якесь    особливе,
І    як    той    трунок    п'янить.
Тому    бачу    майбутнє,
Лише    вдома    щасливе,
І    мені    хочеться    жить.

У    мене    є    друзі,
Мої    побратими,
Вони    вже    тут    зібрались.
Ми    все    пригадаємо,
Як    всі    були    малими,
Що    з    нами    було,    колись.

Та    гарної    пісні,
Разом    заспіваєм,
А    би    весело    жилось.
Ми    міцного    здоров’я,
Нам    всім    побажаємо,
І    щоб    пилось,    і    моглось!

А    ще    і    любові,
Всім    повне    відерце,
Хай    у    житті,    нам    щастить!
Вже    давно    відчуває,
Те    закохане  серце,
Мила,    кохана,    не    спить.

Зустрінемось    з    нею,
В    саду,    біля    річки,
Де    б’є    холодна    вода.
З    неба    зорі    дістану,
Для    своєї    Марічки,
Гарна    вона,    молода.

Ну    ось,    я    і    вдома…

         19:20.10.06.2017.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2018
автор: Михайло Онищенко