Знайома історія спочатку,
А можливо не спочатку, можливо то кінець.
Перемотую не одну картину в голові,
А це знову і знову.
Важко стримати та не закричати,
Люди, скільки можна ще чекати?
Скажете, що це не доля,
Хто зна, можливо ви й праві.
Хто захоче той баласт таскати?
Баласт смутку, брехні та недовіри.
Тільки що ж з того є страшнішим,
Напевно скажете втрачене кохання.
Питання є воно чи його нема?
Ну що ж, таскай той баласт далі,
Кажуть доля твоя така.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770690
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2018
автор: Wirshua