По інерції йшла по самотній дорозі,
Серед хащів людських, й непролазних боліт.
Я спинилась на мить на чужому порозі,
І дивлюсь, як зима замітає мій слід...
Я хотіла сховатись від лютого вітру,
У обіймах твоїх, і у серці твоїм.
Та омріяний світ так і є - невідкритим,
Зачиняю і я свою душу...і дім.
А коли навесні вітром двері відкрию,
Хвилі сонця туман в небесах розженуть!
Я найкращі слова в добру землю посію,
Сподіваюсь на те, що вони проростуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2018
автор: majra