А сходинки вище, все вище і вище... злітай.
Твої небокраї вже ген із душі простяглися.
І фенікси світу в обіймах розпестять твій рай.
Надія із щастям веселкою мрій напилися.
Бо сходинки вище, все вище і вище... співай
Бо ті крила вітру, свободи, із кіс розплелися.
Повільно вдихаєш з любові терпкий небокрай,
Бо сходинки вище і шлях, що із неба, стелися..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2018
автор: Квітка))