Прийду отак просто і ляжу, й засну,
Хвилини відчую в блаженному щасті.
Тебе обніму неповторну весну,
Про миті ці думав в години напасті.
А там у боях лише гомін грози,
Й родюча земля скаженіла від сталі.
Іще автоматні носились дощі.
Були ці дощі затяжні і тривалі.
Гримів Іловайськ і Дебальцеве теж.
А скільки братів полягло в полі бою.
Думками про тебе лише і живеш,
Любов визначає й спрямовує долю.
Як добре тримати коханої стан,
Мов з вишні, вуста цілувати досхочу.
Забути про болі від травм і від ран,
Й косу розпустити шовкову дівочу.
Поки очманілий ще ходить сусід,
Відкритим тримаю все лезо кинджала.
Потрібно позбутись непрошених бід.
Усе пам’ятаю:
Навіть мене
Як кохала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770567
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.01.2018
автор: Східний