Сину, хай болить тобі біда ближнього. Хто ж любить свою біду, а не боліє чужою — ДОСТОЙНИЙ її».
«Людина дивиться на лице, а Бог на серце».
«Краще мати любов і пошану в одного розумного і доброго, як у тисячі дурнів».
«Музика — великий лік у скорботі».
«Старша людини — неоціненний скарб».
«Горіх без зерна ніщо, а людина без серця».
«Приязнь злучує і віддалених. Ворожнеча і близьких віддалює».
«Освіта не повинна зуживати свого впливу тільки на одних жерців науки, котрі жруть її і котрим вона приїдається, але повинна переходити на увесь народ; увійти в нього й засісти в серці й душі всіх тих, котрі мають дізнатися правди. — і я людина, і мені не чуже, шо людське...»
«Як не можна горсткою піску засипати бездонний океан, як не можна широко розкинене полум'я погасити краплиною води, як не можна орлові літати в маленькім пуделочку, так не може дух чоловічий заспокоїтись матеріальними добрами. Дух чоловічий — це безодня безконечна, як небо, або час. Нерозумні люди! Чи довго ви ще будете залишатись в блуканні? Чому ви не думаєте про того, кого називаємо Богом? Чому ви не стараєтесь наблизитись до Нього? В шуканні Бога чоловік знайде повне заспокоєння бажань свого духа.»
«Всі люди думають тільки про блага земні. Купці дурять покупців, щоб здобути грошей якнайбільш. Поміщики скуповують помістя й заводять коней закордонних. Службовці гнуться перед начальством, шоб стати више над іншими. Юристи гнуть закони на власну вигоду. Віршороби улещують вельмож віршами...
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770303
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.01.2018
автор: Svitlana_Belyakova