Створивши дивну казку вечорову,
Німий дивився місяць ізгори,
Він сяйво лив на поле і діброву,
І на стрункі, високі явори.
Змією яр глибокий, невеселий,
Підповз до перехрестя двох доріг,
Він поєднав забуті Богом села…
За що вони спокутують свій гріх?
Зірки дрібненькі ночі догоджали,
Ще ранок вітру крила не нап’яв.
І кропива у час такий не жалить –
Зізнався у коханні їй реп’ях.
На воду не сповзли іще тумани,
Тому свинцем дзеркалить її длань,
І тільки сон їй голову дурманить,
А місяць Шлях Чумацький осідлав.
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770286
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.01.2018
автор: Ганна Верес