Думки романтики блукають.
Містами, селами, життям.
Вони підсніжники вдихають.
І повертають сонце нам.
Весна дає всім поцілунки.
Тепло надію і добро.
Весняні діти, як дарунки.
Це романтичне полотно.
Ми пишем казку, ніби снами.
А прокидаємся в думках.
Думки романтики блукають.
І день і ніч у наших снах.
Я на шибках морозом можу.
На малювати вам любов.
Сердечко снігом напорошу.
Зірками всиплю як пером.
А хмарами несу я щастя.
Душею подарую всім тепло.
Життя воно таке прекрасне.
Що закохає навіть зло.
Кохання блудить, кожним домом.
І кожним серцем цілий вік.
Романтику пускають полем.
Вона літає з року в рік.
Хтось поцілунком, чи в обійми.
Хтось прямо скаже, чи листом.
Нехай залишимся ми вірні.
Думки романтики це сон.
Кохайте, мрійте і бажайте.
В спокусі не втопіть життя.
Але, завжди не забувайте.
Кохання романтичне каяття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2018
автор: LIV13