На Голгофу душа піднялась на святвечір,
Назбирала в собі біль жаливи й печаль.
Ще жменю любові, що лягла враз на плечі,
У погоні суєт стала міці скрижаль.
І молила душа у покорі спасіння,
Відбілити образи просила в Христа.
Щоби помисли щастя не знали гоніння,
Ті, що в серці безпечнім зазнали гріха.
Й розтікались бажанням у тілі блаженним,
Лоскотали у грудях стервозності дань.
Обіймались із жалем, горіти, нестримним
Та зникав той вогонь у літах покарань.
07.01.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2018
автор: Валентина Ланевич