Інфернальне кохання

Ми  були  два  окремих  нейтральних  заряди
В  безвалентний  Хрещатик  -  гламурний  бардак
Запірнули…Цікавості  перші  фаради
Набули  свого  полюсу  знак
Погляд  –  свічка,  і  влада  кільця  Саурону
В  епіцентрі  стихії  пішли  на  таран
Привітались…  Привіяло  запах    озону
Зародився  з  нічого  вулкан
Це  кохання  -  напалм,  що  не  згасить  цунамі
Стало  світом  світів  кожне  слово  твоє
Навіть  вибухне  космос,  та  тільки  б  між  нами
Все  лишилося,  як  воно  є

Ми  -  катод  і  анод,  двоєдині  тепер
Дотик  збуджує  струм  у  мільярди  ампер
Суміш  сонця  з  водою  –  веселки  аспект
Випромінює  сяйво  коннект

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77008
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.06.2008
автор: Мирхо