Я зачерпну чутливою рукою жменю осінньої мли,
Кину чудну сніжку із печалі у надтріснуте вікно зими
І покличу:
-Гей Морозе, Морозе! Ходи кутю їсти!
Правда, нема, куди сісти...
Тож, якщо зараз не йдеш,
То й опісля не ходи,
Не роби біди.
Хай усі будуть живі й здорові,
Урожай буде в коморі,
А на душі мир і упокій.
Пора кутю їсти, узваром запивати, Різдво зустрічати,
Кудкудахкати під столом, повну ложку під стелю на гарний урожай закидати,
Ставити склянку з водою й хлібом-сіллю для душ, що прийдуть нас провідати.
12 скоромних страв славлять 12 апостолів.
Це убогий дар на алтар будочности і щастя.
Розвіється мла разом з днем причастя до вічних святощів,
Що через віки єднають покоління задля спасіння наших душ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769991
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 06.01.2018
автор: Алла Гонда