До осені вже просяться літа…
Візиткою – сріблясто-білі скроні…
Давно без танцю вечори й свята,
Але поезій дозрівають грони.
А в них – любов жагуча до життя,
Ота, що в муках іноді рятує
І душу змушує пройти крізь каяття,
А чи, як кат, без вироку катує.
Важкий процес народження творінь,
Коли в борні – реальність і сум’яття…
О музо, не дозволь душі старіть,
Щоби не стало це моїм розп’яттям.
26.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769881
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.01.2018
автор: Ганна Верес