Давно не молода і не вродлива,
І вже немало зміряно висот…
Не завжди визначала, хто сиксот…
Були в житті морози, спеки, зливи…
Погляну пильно в дзеркало на себе,
Нехай не кожну схоплено деталь,
За справи, ні, не мала я стида,
Хоча й зірок не діставала з неба.
Мудріє погляд… Осінь на порозі,
Малює сивим пензликом чоло…
О, скільки ж мрій і планів не збулось
На цій життєвій, непростій дорозі!
І хоч пора осіння сонце краде,
Не розгубила ще душа тепла,
Бо жінкою народжена була,
Бо звикла роздавати, а не брати!..
29.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769850
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.01.2018
автор: Ганна Верес