У людей непростих
Не проста є і доля,
Важче їй пропустить
І двобій із бідою.
Посилає вона
Різні випробування,
Й не людей в тім вина,
Що душі поривання
Їм ускладнять життя
І заставлять долати
Всі закони буття,
Посилають за грати.
Ні колючі дроти,
Ні нікчемні погрози
Не злякають отих,
Що в житті мають позу,
Тобто чесне ім’я
І всебачучі очі,
Їх хвилює сім’я,
В них недоспані ночі.
Мов по лезу ножа,
Ходять люди ці часом,
І комфорту душа
Не одержує часто.
Але це – їхній стиль,
Їх стихія, їх хобі:
Між камінням цвісти,
Й сенс у цьому знаходить.
У людей непростих
Не проста є і доля:
За собою вести,
Бути світу відомим!
14.04.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769848
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.01.2018
автор: Ганна Верес