Летять роки нестримно
В Землі ми на гостинах...
Та тільки поспішаємо кудись.
Порахувати б кроки
Прожитих нами років
Й летіти вільно птахами увись.
Де пісня незвичайна
І долі усіх тайна.
І тіні нами пройдених доріг.
Що крок - то все до краю,
А ми так поспішаєм
Залишити життя свого поріг.
Спинімось на пероні,
Не підганяймо коней
Летять літа у далеч стрімголов
Ви озирніться, люди
Сади цвітуть повсюди
І в душах хай цвіте весна й любов.
Хай буде до вподоби
Життєва насолода.
Усім, хто його з честю проживе
Хто вміє світ любити,
Не поспішає жити
У щасті до ста років доживе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2018
автор: Любов Таборовець