Я щиро клянуся! (що знову? це в котрий вже раз?)
Ніколи! Ви чуєте? Більше ніколи! Ніколи!
Не буду я згадувать жодною думкою вас!!
Є спосіб дієвіший: корінь візьму мандрагори,
і жменю полину, відчути щоб смак гіркоти
усіх обіцянок та мрій що упали під ноги.
Самі ж їм відтяли голівоньки, наче кати.
А потім взялись воскрешати, неначи ви боги.
Додам ще перцевої м'яти та суміш з квіток
для настрою. Квітка в отруті - це так символічно.
Розплутати б цей неймовірно великий клубок.
Але я, на жаль, в почуттях мислю так нелогічно.
Нарцису настоянку варто додати в казан.
Її аромат, як і ваш, тут, востаннє відчути.
Підсилять хай дію відвару чебрець та дурман.
Щоб випивши келих усе і усіх позабути.
Усіх, з ким любились колись і хто каже тепер,
що любить...Не в небо дивіться, а в кавові очі.
Ви бачите душу? Чи постаті дивних химер,
що лізуть нахабно і тягнуть літати щоночі?
Вас там так багато, а я тут - самотня, одна.
Зализую рани, як псами покусана кішка.
За ваше здоров'я! Цей келих по вінця - до дна!
І буде все просто і правильно, як пише книжка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2018
автор: Юлія Сніжна