Печаль - ти летаргічний сон душі.
Не відгукнеться вже душа на радість,
Відчути чужий біль теж не спішить,
Бо попелище, бо нічого не зосталось…
Час тут не лікар. Допоможе праця,
Тяжка, до спазму мозку й м’язів.
А як примусити себе не вдасться,
Душа розчиниться у смутку і образах.
Усі хворіють, всі втрачають рідних.
Хто сильний – встав і далі шкандибає,
Хто слабший – загинається повільно.
А доля це, чи вибір? – Бог лиш знає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769737
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2018
автор: Пісаренчиха