Вдивляюсь у небо, у зоряний віз,
У вічність, у простір і таїну ночі.
В ній місяць сріблиться, сріблиться до сліз,
Твої, Незабудко, приховує очі.
Вдивляюсь у всесвіт, за обрій думок
В надії зустріти коханої риси.
Над лугом, над лісом піднявся димок,
І вітер пробігся зі швидкістю рисі.
Вдивляюсь в дерева, траву, сінокіс,
У тишу незайману променем ранку.
Тобі своє серце в долоні приніс,
Шукаю в тумані невидиму бранку.
А ще у пророчі вдивляюся сни
І там Незабудку стрічаю в розмаю.
Куди не дивлюся, з’являєшся ти –
Неповторна, єдина, котру кохаю.
04.01.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2018
автор: Східний