Загнала щука під коріння верби окуня малого,
впіймати не вдалося, бо утік прудкий матрос,
зубами клацає безглуздо, подумки бажає злого,
порожній шлунок їжу просить і невдалий крос.
І от кружля хижак під берегом й чатує на сніданок,
очікує, що випливе із схованки мальок,
а той і не збирається, радіє тільки — вдалий ранок,
танцює між гілками, бо засвоїв він урок.
[b]Якщо біда знайшла тебе, спіткало лихо, геть погано,
не до геройства вже, тримайся краще берегів,
інакше неодмінно все скінчиться кепсько і не гарно,
оскільки в світі все корисне має ворогів.
[/b]
***********************************************
Щука и окунь
Загнала щука окунька под корень ивы,
Не может дотянуться до матросика малого,
Он юркнул меж корней так быстро и игриво,
Как будто в прятки с ней играл, не помышляя злого.
А щука, не вписавшись в поворот, хлестнулась
О ветви головой, упав на дно, хлебнула ила,
Большущая была, зубатая, но дура,
Да, видимо не в весе и не в габаритах сила...
2016г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2018
автор: Island