я поглянув надвір – бачу там напис
на далекому-далекому сусідньому будинку:
ні кроку, ні кроку. ні кроку!
там були роздратовані
жінки, ще й з малими дітьми;
діти плакали й верещали нещадно,
нестерпно.
хтось підігнав мені квитка, тепер я на крилі.
сподіваюся, ангели наглядають за мною, –
хіба ж то не вони так співають?
ні кроку, ні кроку. то значить:
ні кроку пішки?
о, я тепер не зійду
з повітряної доріжки.
ці турбореактивні двигуни врізаються під шкіру.
вони підкидають нас високо.
тонке повітря миготить,
сонце також врізається в шкіру
і випалює очі.
ні кроку, ні кроку пішки.
хто придбав мені цього дурного квитка?
сподіваюся, ангели не покинуть.
дайте мені тепер реактивного кухля без пива
і реактивну вітрильну шхуну.
команда має бути вся на гусячих лапках.
я вершник рідкого повітря,
вони обертають мене дуже приблизно, –
це значить: дуже неточно, поправка.
не піти, не спати, не йти. ні кроку пішки.
ось мій квиток. його куплено, виграно:
чесно, на капітанське місце.
коли хитавиця припиниться,
чи знайду я в пітьмі свої ноги?
ні кроку пішки, ні кроку пішки –
цей напис мені заважає.
так, я не знаю дороги,
а дороги назад немає!
за твором: no step, jethro tull
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2018
автор: Crystal view