Пролітають відміряні роки.
Пів-століття у нас на крилі.
А кохання п'янке яснооке
Не згасає, як в юності дні.
Як люблю твоє лагідне тіло,
Цю красу, що Господь вдарував.
Ти, звичайно, ледь – ледь постаріла,
Але я теж молодшим не став.
Нас втішають онуки і діти,
Правнучата десь поряд в путі.
З кожним новим життям молодіти
Випадає нам щастя в житті.
Над Дністром пароплани літають,
Смілі в небі птахами пливуть.
В цей привітний, затишний Одаїв
Спішні справи на поміч зовуть.
Завітай, люба, також в Одаїв.
Мрія рідних тут ділом зросла.
В придністровських краях нас чекають
Добрі люди і справжні дива.
Подаруй нашим дітям ще трохи
Свого серця, душі, теплоти,
Щоб діла їх і мрії високі
Щедрим садом добра тут цвіли.
2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2018
автор: Юрій Прозрівший