Похилилася тополя на шлях курний, битий,
Ні гілочки, ні листочка, лиш стовбур безлиций.
Як на вечір заступило, степ "Градом" був критий,
Ні жалю нема, ні серця в ворога, що ниций.
Став він схожий на шакала, кров стікає в землю,
Кров скалічених, убитих на догоду Кремлю.
Виїдають очі сльози, нестерпно від болю,
Один поступ в України - скинути недолю.
У гурті здобути волю, повернувши славу,
Що належить нам із давна по роду, по праву.
Дай же, Боже, допомоги відродить державу,
Віддаємо тобі в тузі пожертву криваву.
02.01.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2018
автор: Валентина Ланевич