Сонце не пробивається
Крізь сірії хмари.
Тумани гуляють,
Наче білі примари.
Дощі дико ллються
На дерева сухі:
На дуби широкі
І на верби глухі.
День вже, як ніч,
Не видно дороги,
І зорі упали
На дім від знемоги.
У відчаї дехто,
Лихі вітри дують,
Дуби свої сили
У тінях марнують.
Між тим всім я став,
Мов убитий,
Наче із глини
Глечик розбитий.
Остап Лагойда (2015)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769258
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2018
автор: Sir Agravain