Про нього спогад непохитний -
Шматок граніту із жадань.
Щоночі зазира блакиттю,
Як радість, сповнена страждань.
Застряг у хащах цього світу,
А прагнув у небесну вись.
Був квітнем у вінку із цвіту -
А став, неначе хижа рись.
Втекти! - вже гупало у скронях...
О ні! Побачити б на мить.
І досі ще душі долоні
Тримають міцно спогад-нить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769250
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2018
автор: Світлая (Світлана Пирогова)