Зриваю темні шати!
Навіть ніч...
І та тепер не хоче чорнотою
Ходити по-під небом самотою...
І в тому жодних, мабуть, протиріч...
Нема...
Немає чорних тіней,
мертвих, сонних...
Шукаю срібло чисте,- бо ж зима...
Якщо забули хмари, то сама
розсиплю іскри слів комусь коштовних.
02.01.2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769241
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.01.2018
автор: Іванюк Ірина