Тиша незбагненна неминуча
витерла відлуння голосів.
Час іще не цілився, а влучив
(серце на розхитаній осі).
Відстані, подібніші до лещат,
ці твої хвалені береги.
Я колись не відала про те, що
втримати – не значить вберегти.
Тіні не залишили відбитків.
Світло не торкнулося води.
Ти, що тишу з паволоки виткав.
Ти мене у неї відведи
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769234
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2018
автор: Катка