У печері кремезній іскри,
Де Гефеста скувала Гера,
Вщент розлітались тріски
Й лемент злітав до етеру.
Шкваркотіли далекі зорі,
Ковадло рум’яно всміхалось.
Боги залишались суворі,
Незмінним лишався і хаос.
Лиш огонь його пестив волосся,
Долоні цілував і сміявся,
Адже тільки на мить їм здалося,
Що ніхто з них ніколи не клявся…
На горі бенкетують боги,
У святвечір впиваються ласо.
Кульгавий на обидві ноги
До них обзивається басом:
Олімпійці, горіть у вогні,
Ви не знаєте, як-то любити.
Зустрінемось там, на горі,
У багряному полум'ї битви.
Він сидів і кував безпощадно,
Блискавицю з нічого тесав.
Так само свербіли садна,
Та на серці вже лід розтавав.
31.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769011
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 31.12.2017
автор: Олександр Подвишенний