(за мотивами дитячого вiршика з журналу "Малятко")
[img]https://instagram.fiev22-1.fna.fbcdn.net/v/t51.2885-15/e35/91258038_117704366534607_5280153815327105346_n.jpg?tp=1&_nc_ht=instagram.fiev22-1.fna.fbcdn.net&_nc_cat=103&_nc_ohc=TwhsaZfdMV8AX-XlAbJ&edm=AP_V10EAAAAA&ccb=7-4&oh=254ac492fc69e316a796a37be4cdf124&oe=608D7A9B&_nc_sid=4f375e[/img]
Чудовий ранок за вiкном, птахи щебечуть дзвiнко.
Сiдають снiдати до столу батьки й мала Галинка.
Час розстелити саме цю барвисту скатертину,
Насипать страви в тарiлки й порiзати хлiбину.
А втрьох цiкаво чи у полон нудьга може схопити?
З дiвчиськом поруч когось же ще варто б посадити!
Хоча б - пухнасту кiшку, яка нявчить та й питає:
- Бiля вас сiсти я згодна, мовляв, а де стiлець - не знаю.
Чує Галинка таке - на вулицi гарчить якийсь собака.
- Може його нам до гурту гукнути? Ой, справжнiй забiяка!
Або з клiтки канарку випустити - жовту, наче сонечко
Та полетить не до столу вона - пурхне лиш у вiконечко.
I надiйшов ось вiд лева лист - то звiрячий iмператор:
- Важливi справи мене на бенкет не хочуть вiдпускати!
- Ну, повелося так, що в пташки й звiра своя є годiвниця.
Сидiти за столом тепер їм, Галинко, лиш у казках годиться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2017
автор: Дмитро Кiбич